Важка зима: історія порятунку бійця з обмороженими ногами

Історія порятунку бійця з обмороженими ногами, який провів 53 дні в окопі.

До Харківського військового шпиталю з лінії фронту доправили військового, який 53 дні провів в окопі з обмороженими ногами. Як повідомляє “Думка”, про це повідомив Шпиталь Харків у Фейсбуці. У лікарні розповіли, що з Купʼянського напрямку привезли піхотинця, який обморозив ноги ще в середині лютого. Жодна броньована техніка не могла заїхати на позиції для евакуації нерухомого бійця через обстріли. Сергія виносили побратими протягом тижня. Уперше він відчув обмороження 15 лютого, коли були сильні морози. Однак не зважив на це, адже через три дні почалася відлига, і їхню позицію затопило. “Десь 13 годин я черпав воду. А 18 лютого я побачив, що стопи сильно розпухли, я вже не міг ходити. А з березня вже почав гнити. Евакуювати мене не могли, бо було багато FPV, погода не дозволяла, і не було ким мене замінити. Лише восьмий чоловік, який мав мене змінити, дійшов до мене… Ті, хто мали змінити, потрапляли під мінометні та FPV-обстріли”, — розповідає Сергій. Сергієві 38 років, він пішов служити добровольцем у квітні 2022 року. За цей час був у морській піхоті, розвідці та СЗЧ. На позиції під Купʼянськом, за його підрахунками, він пробув рівно 120 днів. На жаль, врятувати стопи Сергія не вдалося — обмороження було занадто важким. “У квітні ми не очікували таких обморожень, але доставляють бійців з проблемами евакуації та логістики. Головне, що пацієнт живий. Обмороження у нього — третього і четвертого ступеня обох стоп з розвитком вологої гангрени та некрозами. Тому було прийнято рішення про ампутацію обох нижніх кінцівок на рівні нижньої третини обох гомілок”, — пояснює начальник відділення хірургічної інфекції та термічних пошкоджень шпиталю Володимир Купріянчук. Військові медики називають цю зиму значно важчою за попередні — через кількість обморожень та їхню тяжкість, адже евакуація поранених із передової стає все довшою та важчою через розширення кілзони. “Ця зима дійсно була важчою для нас, тому що температурний режим був більш суворим, і, на жаль, час від отримання холодової травми до моменту надання кваліфікованої допомоги збільшується. Поєднання бойової травми — вогнепальних поранень — і холодової травми, яка на фоні тяжкої крововтрати та зниження імунітету швидко прогресує, у військових, які тривалий час перебувають в обмежених умовах, є незворотними”, — зазначає провідний хірург харківського військового шпиталю Сергій Шипілов. Сергію попереду тривале лікування, реабілітація та протезування. Згадуючи, як і завдяки кому він вижив, піхотинець не може стримати сльози. Його виносили побратими протягом семи днів: “Перші 700 метрів мене ніс на руках “Скіф”, з яким я був знайомий лише два тижні. А потім ще четверо несли, а потім — ще троє. Усі хлопці молодці, всім велике дякую”.