Боєць Микола розповів, як разом із п’ятьма побратимами втримав позицію поблизу Вовчанська, відбив атаку гранатами та деактивував ворожу пастку.
Військовий Микола розповів, як разом із побратимами зміг утримати позицію поблизу Вовчанська під час ближнього бою. Про це повідомив Зенітний ракетний полк імені Українських Січових Стрільців, передає “Думка”.
За словами бійця, найважчим випробуванням для нього стали бої на початку березня 2026 року біля Вовчанська. Тоді Микола разом із п’ятьма побратимами тримав оборону на позиції, яку ворог виявив і намагався захопити.
Як розповів військовослужбовець, росіяни підійшли до укриття і почали закидати його гранатами. Входи були завчасно забарикадовані, тому вибухи не завдали оборонцям шкоди. Коли настало коротке затишшя, Микола вибіг із укриття та кинув у відповідь кілька гранат, після чого противник відступив.
Після цього окупанти залишили біля входу до укриття пастку — протитанкову міну з додатковим зарядом пластичної вибухової речовини та під’єднаним бікфордовим шнуром. Микола помітив міну саме по шнуру і зміг її деактивувати.
Згодом ворог накрив позицію мінометним вогнем і почав атакувати FPV-дронами. Попри це, українським військовим вдалося втримати оборону. На позиції вони залишалися ще три доби, а повітряне прикриття забезпечували українські безпілотники. У підсумку, як зазначив Микола, весь особовий склад успішно виконав завдання.
У полку також повідомили, що після початку повномасштабного вторгнення боєць повернувся з-за кордону, де працював будівельником. Після мобілізації до зенітного ракетного полку він добровільно попросився до піхоти та увійшов до складу Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил.
Сам військовослужбовець наголосив, що це рішення було для нього обдуманим і зваженим. За його словами, він розумів, куди йде і що на нього чекає. Найбільше його мотивувало усвідомлення того, що він може зробити все можливе, аби руйнування, які вже принесла війна, не поширювалися на інші українські міста та села.